1
Горгони!
з’їли коліна
не в дев’яносто і п’ять...
Клеврети, і плутні, і муки, й пагони
Усіх тепер їсти біжать...
Христа не розчув – й не розчуливсь,
Ангел злетить – і фашуги летять
всіх пожать!
Художник! – міг всі дев’яносто узять
І бойні закнопить,
Така ізійшла б благодать
на врівноваженість –
Вагнера богопокірливця...
Отямтесь! плачмо за Вагнером –
зірваним в літі, в зеніті і в квіті...
раз плаче свята водозбірниця
як Слово торка її ліктем...
Син спас... двічі!
і тричі!
він в світлі – без мли.
Щоб німці – такими як нині були?!
Для кого стараємось?
Для чого супроти
духовного лугу –
вся знать?
Джузеппе вбив Гамлета,
і вийшов з туманів – мов святість узять,
світивсь і горів...
А зорі горять!
А зорі горять!
із серця, незвільжені – спахнуть
й горять...
2
Звідки, княже, ти ореш?
Звідки ти, чоловіче, говориш?
Звідки ти мовчиш?..
Світ буде одним Іудою,
Що вийшов
в ніч...
і
ніччю став?
Найтемнішим небом, без чуда вже,
Здійме у зиму зірку
Слово найяскравіше –
Ісуса Христа?
17.04.2008
