наламали бо поспіхом дров_
намололи гіркої муки_
намолили в хвостатих любов
майже ту, яка в шостій луки...
розірвали розпечений нерв_
розхитали провислі мости_
напитали стежки між дерев
в різні сторони нині брести...
забувається обрисів штиб_
відмивається пам’яті бруд_
не звивається змієм “коли б...”
на екстремумах двох амплітуд...
начавили нектару з сердець_
причаїли образ остюки_
напорочили вчасний кінець
а не той, де в кутах павуки...
