що скривдило мовчання стоголосе_
і звідки він_ важкий, чавунний дзвін_
голодна смерть криву клепає косу,
пітьма іде за сонцем навздогін_
перебродила мрій ропа під тиском,
спороховіли зерносхови слів_
коса та сонце_ дві умови блиску,
що налякає сухостій голів_
блукає маятник, рахує миті_ пОміж
пустих квадратів грат календаря_
сліди за край, протоптані босоніж,
осяює неонова зоря_
