Чи не тому, що я тобі - ріка?
(Дорога? Перепона? Бездоріжжя?)
Не знаєш сам дочасу. Але ніжність
росте крізь ніч, що мов земля, глевка.
Що мов вода, якій немає дна.
Пребілий день пресинім снігом
повен.
Мовчать ефіри, музи і весна.
І Бог мовчить.
А ти - будуєш
човен.
Наскільки я розумію, це біблійне в основі.
Ной будує човна проти Потопу.
Але ріка - як це? - шумери - хаос - богиня Тіамат, нарешті...
Чоловіче проти жіночого.
Як це кажуть, архетипне.
У мене, пробачте, схиблення на графічному розташуванні рядків. Воно, ніби мусить посилювати аудіо-читанку, тож дозвольте залізти й переставити се так (ніби білі прорви та злами рядків дають змісту додатковий наголос)
"Чи не тому, що я тобі -
Ріка?
дорога
перепона
бездоріжжя
не знаєш сам дочасу, але -
ніжність
росте крізь ніч,
що мов земля, глевка.
Що мов
вода
якій немає дна.
Пребілий день
пресинім снігом
повен.
Мовчать
ефіри, музи та весна.
Були ми вдвох,та втратили себе.
У кожного знайшлась своя криївка.
Але ж було-злітали до небес,
на грудях спала обцілована голівка.
Щось шепотіли через сон вуста,
Рожеве ушко подих відчувало...
Лиш пам'ять ті хвилиночки горта...
На небі місяць одягнувся в гало.
Прикмета вірна,до хороших змін.
Старе кохання нове заколише.
Грозу весняну спровокує грім
і серце знову віднайде затишок.
Художник Вы настоящий. Каждым своим произведением подверждающий эту тезу. И как у истинного художника у Вас непростые отношения с Богом. Творец с творцом, - это же конкуренты. Воленс, неволенс. Воть. Как-то тяк. Спасибо!