Минай мене, безликосте свята́,
Де добросердя не лишило сліду,
Вихрасто-а́томна, світами Демокріта
Мандрую евтюмією* буття.
Свободу рабство золотих кліто́к
Надмірністю наїдків не замінить.
Лиш мислі світлі, дії доброчинні
Мені немов - амброзії ковток.
* Евтюмія - безтурботний щасливий стан,
коли людина не піддається дії пристрастей і страху.
Гарнi рядки, Оксано. Це точно, правильнi, достатньо мудрi настанови у головноi героiнi вiрша. Свобода е найвищою цiннiстю. А то ж ще у часи Демокрiта був фiлософ Левкiпп, то з ним далеко не все зрозумiло. Хто каже, що це був вчитель i колега Демокрiта, а ще iснуе таке припущення, що нiби Левкiпп - це ж сам Демокрiт i був, просто використовував рiзнi псевдонiми. Якраз ця iсторiя перегукуеться з Киiвськими князями. Однi кажуть, що у Киевi були князi Аскольд i Дiр, а е думка, що Дiр - це просто псевдонiм князя Аскольда. То ж ще пагорб у Киевi е - Аскольдова могила. А де ж тодi Дiрова могила? Що ж це виходить, що Аскольда ховали з почестями, а Дiра, як собаку десь закопали.
Тiльки от може вам у 5 рядку пiсля слова "свобода" поставити знак тире, аби зрозумiлiше було - "Свободу - рабство золотих клiток".
Чудовий стан. А що дивовижно - це відчувають і оточуючі. От вчора йшла, усміхалася внутрішньо - і навіть незнайомі намагалися заговорити по дорозі. Та що там люди - двійко собак - всю дорогу супроводжували.