прудконогі довгі тіні
кістяки кривих берез,
нині був останній іній,
до осанн осінніх щез...
твердолобі мимобіжні,
поміж райдужних калюж_
передчасні барви ніжні
оком в’їдливим паплюж...
кинеш весла ненароком,
занесе на мілину_
хмар кошлатиться бароко,
наче напнуту струну>
>хтось торкає першим словом
жалить поглядом скляним,
з-під прокислого покрову
просякає труйний дим...
…ситий натяками вдосталь,
зшитий з сотень протиріч_
недолугим здайся гостем
в царині задутих свіч...
... нині був останній іній_
плаче вичахла зима,
значно вище ватерліній
стронцій, кобальт і сурма…
