заклякла тяглість зайвих слів,
налякана собою тиша,
ніч фосфором по стелі пише
тамуючи відлиги спів,
дратуючи все ту ж жагу_
за вікнами, де чорне й біле,
зірвалось щось обледеніле
не виплакавши всю вагу…
…спороховіли спільні сни,
тіней спочилих охоронці
чекають_ наче спасу_ сонця
на різних полюсах стіни…
