хоч як не битися об вічності льоди,
чи не до схибу і до помороки,
затруться оцифровані сліди_
ерозія згризе бетонні блоки…
поезія зарослих лісом міст,
мелодії високовольтних ліній,
в едемі змій себе вкусив за хвіст
під пильним наглядом вгамованих ериній…
іржавий скрегіт чортових коліс,
наступне коло хитрої спіралі_
боги /для рими/ чавлять перли сліз
на вкотре вільному, крихкому п’єдесталі…
