Росте калина у городі,
Розкішна, гарна і… гірка,
Відлунням долі є народу.
Чому ж була і є така?
Живем в раю, але убого,
Й вік найкоротший на Землі.
Чи розгнівив народ наш Бога?
Чи сили в нього замалі?
Калину сонце все ж обійме,
Зігріє ніжно ягідки.
Людей здійсняться світлі мрії!
Народ господарем таки
Постане на землі праотчій,
Калину й хліб буде ростить,
Вже не допустить різних збочень –
І честь, і гідність захистить!
20.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).