стань
мені
руною
прихистку...
ім'я у мені
вирізби
замість хрестика-вуст відбиток
щоб усюди завжди носила
ту загублену...втрачену...спійману
поверни до лона надії
із віків та стін павутиння
...гномиів...привидів...сліз та тління
стань
потоком
вихором водним
я полину до центру світу
віднеси у серце далеко
там де трави...німфи та Єльфи...
і кульбабками-сонця дітками
ти вплетися в волосся знаками
сварги колами...коловратами
дива зникнення най буде вчора...
