і крові багато на білом снігу і чути як постріл луна і знову студен впав в коліна чужі забувши де наша земля не чує не бачить він неньки своєї забув він повітря гаїв і тільки дитя захистивши собою помер із усмішкой в душі.
ID: 607357 Рубрика: Поезія, Воєнна лірика дата надходження: 17.09.2015 13:40:30 © дата внесення змiн: 17.09.2015 13:40:30 автор: Доминика
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie