Лютує кров нестримна та п"янка,
Здається, то - дев"ятибальний вал,
Твоя завмерла на плечі рука,
Лукавий погляд обіцяє - шквал...
Лютує кров, шумить у скронях так,
Неначе сипле попелом вулкан...
Слова туманять, як духмяний мак, --
Ворожкою настояний, дурман.
Лютує кров, багаттям у душі,
Полум"я стріли так нестримно -- вниз...
Колись з тобою ми були... чужі...
Одної ночі ти мені наснивсь...
Лютує кров... умили сльози плоть,
Щомиті сонця спалахи вночі...
Бажання ми не в силах побороть,
І слів нема, лиш стогін. Чий?.. звучить.
28.01.2015.
... накрив би цей шквал, та щоб весь світ забути, щоб загубитися серед хвиль його тонути, щоб відчути всім єством: ти в ньому!.. ти на небесах небес від щастя володіння!..
Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
