Посмішки пусті, пусті слова...
Все чомусь пусте цієї ночі...
Відчуваю знову, що жива,
Лиш коли дивлюся в твої очі...
Сутінки густі женуть думки,
Та вони чомусь лише про тебе...
Посмішку твою згадаю знов -
І нічого більше вже не треба...
Скоро треба поринати в сон,
Там, мабуть, тебе я знов зутріну...
Ранок... Я ненавиджу його,
Адже з ним цей сон я знов покину...
