як іноді хочеться знати,
що смутку прийшов кінець.
як хочеться ночі не спати
й плести чудодійний вінець.
і знову до ранку блукати
під місяцем вздовж берегів.
як хочеться щастя тримати,
щоб бути не як усі!
лежати обличчям до неба
між скошених трав й колосків.
і більше нічого не треба
для спокою й світлих снів.
і папороть-квітку шукати,
щоб знову не спати ночей.
я знаю, що мій колір щастя -
це колір твоїх очей.
