Доглянь мене, природа блідо-поранена, Серце затихає, пеленою зів`ялої доби Медом візьмись до рота ранком здавлена, Перцем дихай, інієм в долонях гори. Ти така недосяжна, Ти немічна і заслабка.. Током дотик бідолашний Нитками плутаєш себе сама.
ID: 420266 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 22.04.2013 22:15:49 © дата внесення змiн: 22.04.2013 22:15:49 автор: DethsouL
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie