* * *
Чи сміятися я вже не смію.
Пише піснею вир душі.
Білий квіт січе веремію.
Летить зорею світ мужів.
І навіщо мені це життя?
Навіть рідна земля чужа!
Я ще досі, деколи, деяк
проживаю себе в мужах.
Чи моє життя не земне?
Тільки в серці у мене — Сонце.
Людоморе! Добро мене зве,
насьорбався я волі конче.
