Червоний ліс ховає казку…
Налитий літньою красою,
Знімає зеленисту маску
Своєю сильною рукою,
Змітаючи прикраси осені —
Багряне та пожовкле листя,
Мов непотрібне, зношене,
Яке нікому не згодиться.
Плаксивий дощ вмиває вії
Разом із спомином в душі,
Малює дивовижні мрії,
Але даровані вже не тобі…
