в кімнатах мла
і твій голосок
в слухавці
зривається
у вікні
згини твоїх молочних залоз
ось тут
на кухні
я
курю
набухуюсь вином
мене клинить від того
що я більше не маю твоїх номерів
ти марою переплітаєш стіни і артерії моєї голови
сніжинки
королівною
залітають до моїх балконів
я кляну тебе
за відвертість
я дякую тобі
за сонечко очей і помаранч волосся
за постійне вибач і зиму
холодну
за вірші
українські
радію
що може десь
холод не торкає тебе
і висота
не лякає
я трохи
досі
марю тобою
вибач
за нерозторопність і старомодність
за боягузтво і холодноту
несправжню
і нехай сніжинки
наступні
як рівняння
проведуть тебе
через болота
і уголовини
минаючи
забутих
і схованих
я дякую тобі
за площу
підвішену вниз головою
за чорні хмари
дощові
за мертвий простір
і сліди
милі
твої
