Я згадую про тебе,коли заварюю каву,
Обпікаючи руки,
Проливаючи знов і знов.
Життя їх коротке,-ти бив так старанно.
Кава чорна й гаряча,
Як їхня кров.
Тихо блукаю в обіймах осені,
Вінчаю себе вінками розлук,
І молюся до неба,за тебе просячи,
І лікую опіки від кривавих рук.
