А жити хочеться старому й молодому,
й розбіжність, мабуть, лише в досвіду ціні:
у молодого кроки йдуть із свого дому,
і часто істина шукається в вині...
А у старого істина сховалась в зморшці:
вже вина випиті, залишилась вина...
Дав щастя мудрий Бог малій сороконожці:
жці:
сорок кроків робить, та не спішить вона...
Від юності до старості іде людина,
у дні народження рахуються роки,
і кожен рік як крок ,коротша все стежина,
і все нестерпніші трапляються думки...
Бо юність думає, що вона все ще встигне,
а зрілість, мов навіжена, вперед біжить,
старість потім задихається і гірко стогне...
Душа ж та сама ,у жазі й хотінні жить!
