На скелі, де вітер співає про втрати,
Стоїть тінь в жалобі — мов постать з пітьми.
Дух неба до неї злітає крилато,
Як спомин останній німої сльози́.
Вона не ридає, лише завмирає,
В очах — цілий всесвіт, розбитий колись.
І тиша, як море, безкраєм лягає,
Де хвилі молитв у пітьмі пролились.
І Янгол над нею схилився, як свідок,
І зорі тремтять, мов зів’ялі листки.
Лиш вітер у скелях співає про літо,
Що вже не вернути і не віднайти.
08.08.2025
Світлина з мережі
