Ти можеш думати що зрадив
Думки свої загнав у небуття
Що я самотність полишаю
Я сам не знав що стрибну у життя
Ти можеш думати безжально
Мене скидати з ваг навмисно
І в одночас мене питати
Чому я досі ще без хисту
Чому в очах у мене сумно
Чого чекаю я від долі
Що я тут знову так порушив
Що затихають мої зорі
Я всі помилки свої знаю
І що не можна іскру втратить
Що я вогнем як факел сяю
І що не зможу не палати
