Піднімем прапор над бровою,
На ранок збуримо канву,
Щоб знову власною вагою
Втішатись снами наяву.
Підстрибуючи шляхом честі,
Скляної ружі слід знайдем -
Шпаркі і завжди не контекстні,
Угоду з часом надірвем!
Най буде сам в собі пихатим,
Ми ж бо занурені в прогрес -
Скляної ружі не зламати -
Не зупинить катагенез,
У хаті, що як завжди з краю,
Під тінню голубих ялин,
Весною над квітучим плаєм
Життя непійманих хвилин …
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=giaZnIr-faM
