Я так довго була ідеальною…
Та для кого? Самій невідомо…
Як котлети - простою й банальною,
І давно несмачною нікому.
Наче борщ - традиційно присутньою
І незмінно в обідню годину.
Безвідмовною, завжди доступною,
Та ніхто не вважав за людину.
Ніби щось, що давно не екзотика,
А буденна німа фурнітура.
Кволе тіло з душею невротика.
Безтілесна обманута дура…
