Олександра СамарцеваНастане день / The Day Will ComПоезія
ТОВ Видавництво «Моторний равлик»
Київ, 2023
Об’єм – 88 стор.
Формат - 130х200 мм
Наклад – 200 прим.
Тримаю в руках маленький мистецький витвір - збірочку Олександри Самарцевої «Настане день / The Day Will Com».
Тримаю, розглядаю і думаю – «От чому ще довго не відмовлятимуться від паперової книжки». Тверда палітурка, чудова поліграфія і художнє оформлення, кольорові ілюстрації, навіть лясе (закладка) з жовтої шовкової стрічки.
Книжечка невелика, кишенькового формату, всього 88 сторінок – і тому, мабуть, не містить сторінку «Зміст» (о́глав). І це досить оригінально.
Структура кожного розвороту книги єдина - зліва на сторінці по 2-3 строфи вірша Олександри Самарцевої українською мовою і тут же його англомовний переклад Ірини Шувалової, а справа розміщено кольорові самобутні ілюстрації художниці Тетяни Молодої. Така мультимедійність – поєднання вербального тексту і зображення – має безліч переваг: покращує естетичну та художню цінність книги, допомагає глибше зануритися в емоційний світ вірша, доповнюючи його образність і символіку, створює унікальну гармонію від поєднання поезії та живопису. Візуалізація кожного вірша у Тетяни Молодої не буквально-сюжетна, а настроєва, декоративно-абстрактна. Чотири картини на весь розворот в збірочці наче відокремлюють п’ять окремих розділів і можна помедитувати над сутністю чи спорідненістю поетичних мініатюр в цих різних частинах книжки.
Двомовність (білінгва) збірочки також сильний бік видання, бо сприяє розширенню аудиторії, може стати містком між культурами, сприяючи глибшому розумінню української літератури (поезії) у світі. Читачі, які знають обидві мови, можуть оцінити тонкощі перекладу та навіть знайти нові сенси у текстах. Ті ж, які вивчають українську або англійську, можуть порівнювати тексти, що сприяє кращому засвоєнню мовних конструкцій, метафор та стилістичних прийомів, а формат, де обидва тексти розташовані поруч, дозволяє читачу швидко звіряти оригінал і переклад.
В медитативних поетичних мініатюрах Олександри Самарцевої — інтонації, роздуми і переживання більше спрямовані вглиб осмислюваного явища (інтровертивні). Визначити якийсь стрижневий, провідний мотив, мабуть, неможливо. Вірші збірочки «Настане день / The Day Will Com» звернені до емоційної сфери, до підсвідомості читача, і кожен співвідносить переживання і усвідомлення зі своїми емоціями і відчуттями. Найбільш суголосним моїм почуванням, наприклад, виявився вірш на сторінці 24:
Немов колядники, пішли роки,
В торби забравши пряники медові,
І тільки сніг на відстані руки,
І тільки погляд вслід юрбі бідовій.
Та хоч лютує біла перезва,
Й до Водохрещі кличе заметілі,
Так хочеться діждатись знов Різдва
І відкусить пахучий пряник білий.
Назва збірки «Настане день / The Day Will Com» оптимістична, життєствердна. І оптимізм цей у поетеси не бездумний, бо він художніми методами перш за все заперечує песимізм, пропонує віднаходити оте внутрішнє паливо, яке може допомагати нам не зупинятися перед труднощами і не втрачати віру у свої можливості. Навіть коли все здається складним треба знаходити в собі силу йти вперед.
На захід тихо покотилось літо,
Солодкий сік у венах загуса,
І зорі – золоті небесні діти
Тихенько покидають небеса.
Мала комаха ще цілує квіти
Й до Боженьки летіть не поспіша,
І все навколо ладна обігріти
Моя теплом наповнена душа.
(стор. 64)
На слова винесені в назву чудової збірки поезій Олександри Самарцевої «Настане день» хочеться сказати, запевнивши самого себе і всіх небайдужих до краси «Так, настане!»
18.01.2024
Вікторе, а хіба не варто промовити пару слів критики про оці поспіша-загуса, яких в українському словнику і близько немає?
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук, Ігоре! Рафінована словникова мова в текстах юридичних, державно-офіціозних виправдана. А в живому простонароднрму спілкуванні і в авторських творах нехай буде різноманіття.
I.Teрен відповів на коментар I.Teрен, 06.02.2025 - 14:23
Можна погодитись, якщо це розмаїття не ознака совкової культури, не калькування класиків минулої доби і якщо це не стає приводом для кепкування над солов’їною в інтерпретації незабагливих неофітів і невибагливих їхніх критиків. Можливо це допустимо, наприклад, в діалогах між примітивними персонажами твору для об’єктивної характеристики цих ЛГ. Але де, як не в текстах автора поезії має викристалізовуватись чистота мови? Хіба не за відсутність «общепонятноґо» розмаїття росіянізмів, архаїзмів, штучних неологізмів тощо в «рафінованих» українських словниках розстрілювали укладачів граматичної словесності у радянські часи?