підтекстовий переклад
вірша С.Себастіані «Зажди»
стривай ще небагато діб
зосталось українцям жити
та ще чогось іржуть їх діти
допоки аспид не загріб
народ завбачливо мовчить
старанно так немов чекає
допоки з півночі вся зграя
його опусте й скаже цить
гулящий вітер схопить нас
і як в спустошенім едемі
нам будуть заздрити окремі
стривай ще гопкати не час
***
Зажди
автор С.Себастіані
Зажди. Вже небагато днів
лишилось нам полум’яніти.
Та ще цвітуть останні квіти,
останній птах не відлетів.
А осінь листя золотить –
старанно так, немов навічно.
А налетять вітри північні –
злиняє позолота вмить.
І у спустошенім раю
повіє холодом безодні…
Та не сьогодні, не сьогодні –
ще потанцюєм на краю.
