Час пролистав життя, неначе книгу
Перегорнув минулі сторінки.
Серед рядків прочитаних застигли
І дні, і ночі, дати і роки...
І все кудись відходить і втікає,
Через думки, немов вода в пісок.
І той, хто йде, ніколи не вгадає,
Чи кілометр пройде чи тільки крок?
Отак і я іду собі по світі,
Крізь юні весни, та в осінні дні.
Ще день чи два - і опинюся в літі,
Але чомусь не радісно мені...
Пливуть у далеч хмари волохаті,
І небо непривітне, не моє.
Букетик квітів на столі у хаті,
Єдина втіха - все що в мене є.
19-06-2024
