Щєпкін Сергій: коли вже на табличку, то до тексту є пару зауважень: 1. якщо обіймаються однорідні герої (обоє живі, або обоє неживі), то дієслово правильно писати в множині - "обнялИсь", бо "обнялАсь" - це коли герої неоднорідні, наприклад, дівчина з деревом обнялась, тобто її дія відрізняється від дії її партнера. Але тоді зникає рима, а до "обнялись" є гарна рима - "колись" - запам'ятаймо її.
і 2. "посвист звідкілясь" - цілуватися під посвист - це якось... не комільфо ніби. Тому напрошується щось типу:
сосна із в’язом обнялись
від ласки витягшися струнко
і як людьми були колись
злились в довічнім поцілунку
саме про все це подумав би я, якби стрів табличку в лісі біля таких незвичайно прекрасних дерев
вибачте, якщо що, я нічого поганого ніколи і нікому не хочу, але й те що думаєш ніхто ж виказувати не забороняє...
Щєпкін Сергій: та нє - так не буває - \"нудне кохання\"! навіть не придумаю пари для порівняння... це як ... хіба що кохання в лапки взяти, бо якщо нудне - то вже не кохання ніяке, а так - взаємовідносини, імітація. Нудне кохання - аж посміхаюся)) не вздумайте про таке думати)
Щєпкін Сергій: звичайно що я не вказую - куди вказувати на таке гарне - а тільки кажу те що думаю: \"чека\" в цьому випадку прекрасно грає ролю і \"запобіжника\", а якщо ще в останньому рядку \"вона чека світання\" - то зовсім виходить як \"по-моєму\"
Щєпкін Сергій: Наголоси в словах ставити зайве: хто вміє читати - той прочитає правильно, і не тільки через риму, а й через розмір стопи.
Щодо даного випадку - я теж віддаю перевагу орієнтуватись по Голоскевичу: у нього \"холодИ\", на відміну від інших, де \"хОлоди\".
Справді класний вірш
Щєпкін Сергій: Розділові знаки у віршах - це як ноти на нотному стані, або як назви кольорів фарб на полотні, або навіть як літери на клавіатурі при набиранні тексту: спочатку людина про них не знає нічого або знає мало, потім узнає щось більше, потім пізнає про них все, а потім їй на них начхати. Ви зараз на якому етапі?
Щєпкін Сергій: 4. "в ортодоксальному християнстві" - Ви Біблію своїми очима читали, чи слухали когось, як Вам її переповідали? Я прочитав дуже уважно увесь Старий Заповіт крім книги "Числа", ну і Євангелії теж. І знаєте що скажу? Попи розповідають ЗОВСІМ НЕ ТЕ, ЩО ТАМ НАПИСАНО: "не назиай Отцем нікого крім Бога" - Папа Римський і різноманітні батюшки. "Не сотвори собі ідола і не молися йому" - всі моляться на намальовані ікони. "Не молися і не хрестися на перехрестях" - всі моляться і хрестяться на людях, щоб було видно. І це тільки те, що плаває на поверхні. А якщо заглибитися - то там ого-го! Звичайно, якщо так легше жити і не хочеться зайвим голову морочити - то прапора усім в руки, якір під пахви, сім футів під килем і попутного вітру.
Але для мене поняття Бог - це не можливість жити легше, а це можливість пізнати більше за те коротке життя, що нам відведене. І для цього, Він мене вже в цьому переконав, Він нас і створив.
5. Це те, що ніде не написано, що я знайшов сам: Чим частіше Його хтось згадує вголос, тим більше Він від нього відвертається. А хто більше замовчує про те, про що варто говорити - тим більше воно того турбує і відриває від справжніх, важливіших справ.
Отаківо діла... Але для когось, і для Вас теж, пардон, - я ні на чому не наполягаю.
Щєпкін Сергій: Ні в якому разі не хочу нікого переконувати - але просто ставлю запитання як той, хто вважає, що Бог йому відкрився повністю (\"наскільки Він нам відкривається\"), бо і в мене перед Ним немає що ховати, і піти до Нього я готовий у будь-яку хвилину, і зовсім цього не боюся. Тож запитання:
1. Раз обитель = рай, то \"У Отця Мого раїв багато\"?? Це як - один рай у православних, другий у католиків, третій у протестантів? А ще мусульмани, індуїсти, буддисти, адвентисти якогось дня і т.д.і т.п. - тисячі вірувань - і це стільки у Нього раїв? Чи боги у кожного різні? Мені смішно, чесслово))
2. \"погане -- не у Нього\". Тобто Ви вважаєте, що є хтось, хто завідує поганим і на кого Він не може чи не хоче впливати? Той хтось сильніший від Нього, чи слабший? Якщо слабший, то чого це Він не може чи не хоче на нього вплинути, якщо той хтось робить не по-Його? А якщо той хтось сильніший, то виходить зовсім дурня... то виходить що не Бог Він зовсім... Я переконаний, що із добрими Він самий найдобріший, а із злими - самий найзліший, тобто це як два боки однієї й тої самої монети.
3. \"хто ми такі, щоб судити, що там у Бога...\". Ми - по Його подобі Ним створені, чи не так? А раз ми Його подоба, то чи маємо ми право говорити \"хто ми такі\" і принижувати себе в Його очах? Ми - Його подоба! Інша справа - добрі чи злі, тоді див. п.2.
Щєпкін Сергій: Ваша впевненість, Анно, наполовину непевна: у Нього взагалі ніщо не пропадає - не тільки добре, а й погане теж.
І "обитель" у наведеній Вами цитаті означає "дім" у значенні "тіло" чи "душа", а я ж мав на увазі трохи не те - я мав на увазі не чиюсь конкретну душу, а той дім, чи світ, в якому ми живемо всі.
Це приблизно як про славу якоїсь окремо взятої країни - сперечатися про неї можна довго і безрезультатно, а от про славу героїв, незалежно від їх національності і приналежності до якихось країн, вже так довго не посперечаєшся, бо аргумент буде один і беззаперечний: а де ж в той час були інші, "не герої"? Отож - героям слава!
Отакаво моя (я її не плекав, вона до мене, як і вірші, приходить сама) нездатність промовчати)
Щєпкін Сергій: ЛГ хоче змін...
знаєте, а мене з дитинства цікавило одне питання: в отих країнах осяйних будуть цикади? Пташки? Взагалі - звірі якісь... мої любі песики... бо якщо ні - то мій ЛГ туди не хоче...
Щєпкін Сергій: Нарешті, повернулися. А то я вже почав хвилюватися.
Те, що Ви стверджуєте - можете стверджувати й далі, бо хто рівняється на ВАК і на когось іншого - той самого себе не гідний, але якщо будуть які питання - звертайтеся - допоможу.
І ще - чекаю на Ваші НОВІ віршовані твори (прозу не читаю): буду їх рецензувати. Чому нові? Бо після знайомства зі мною всі чомусь змінюються, і мені від того цікаво.
Ну і будьте обережні з прізвищами великих артистів - не ображайте їх, померлих - у їхніх прізвищах не було літери "є". Але "та то пусте!", як і Ваші "очінап'ятках".
До речі, запитайте у Вашого ВАКу, як ставиться апостроф, а то соромно якось... як і за "імене великого атиста!" - у трьох словах дві помилки... е-е-ех...
Щєпкін Сергій: про собаку - це я мав на увазі, що якби кожен із нас огризався на кожну ... хєрню, якою нас \"почтують\", то ніхто б на нас ніколи не напав і самі наші правителі хєр би були такими (ну не скажеш тут по-другому) до того нападу. А так через нашу (псевдо)скромність, (псевдо)вихованість і ще багато псевдо ми і маємо те що маємо. Хто цього не розуміє - той гріється біля багаття, в якому скоро горітиме й сам.
Щєпкін Сергій: Кабельне телебачення у всьому обласному центрі - російське, автомобілі - російські, все що дешевше - російське, а такі як вони з поміж ковбаси і книжок вибирають ковбасу і то дешевшу. Я теж ковбасу люблю, але коли наїмся її, то йду читати книжки або ще щось, а не обговорювати з кимось за скільки я ту ковбасу купив і якими кільцями її різав і з чого вона зроблена. Бидло одним словом. От через таке бидло на нас і напали. Це як відношення до своєї собаки - якщо при спробі вдарити свою собаку вона вас гризне, то ви її більше бити не будете, а якщо не гризне - то будете бити все сильніше.
Тож можете тепер уявити, якщо моє нутро так ставиться до моїх колишніх найрідніших, то як воно буде ставитися до чужих, які такі самі, і через яких на нас напали, через яких все це. Що вони тепер можуть зробити? НІЧОГО! Брехунам - різати язики, крадіям - рубати руки! А хто якою мовою говорить - російською, українською, суржиком - до сраки, головне - що саме говорять! Планета Земля вже давно повинна говорити однією мовою - правдивою. Ото таке, вибачте за мої справжні думки.
Щєпкін Сергій: Дякую, Ольго, що не ... соромитеся, чи що ... (може це якось по-іншому треба назвати) виказувати свої власні і справжні думки. Бо багато хто каже щось не своє, несправжнє, а справжнє видно з першого погляду.
Живу я на півдні, а не на сході, але великої різниці немає - коли русня підступила за 30км до нашого міста (їх там зупинила сусідня тероборона), то наші магазинщики на чолі з мером зібралися і постановили, що супротиву оказувать не будуть, щоб їхні магазини не розтрощило, бо як вони тоді житимуть. Уявляєте? Мер ще досі при посаді, вдає тепер патріота, але всі на нього плюються.
Всі мої родичі, а саме - рідна сестра мами, її чоловік і їхній син - мій двоюрідний брат, а також чоловік моєї рідної сестри і їхній син - мій плем\'яник, ну і ще - поки не буду казати хто - всі вони вважали, що росія нєпобєдіма, що українська мова - колхозно-сільська, а Київ - мать городов РУСЬКІХ. Вони всі - окрім жінок, бо то окреме, жіноче поріддя - я для них всіх здох навіки, так як і вони для мене, тому що це саме через них і таких як вони на нас напали, а багатьох вбитих вже не вернеш, так як і мої родинні зв\'язки до них.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
