Щєпкін Сергій: Читав нижче медицинську рецензію про \"лиши лося у маківках висіть\"))) це ж треба тобі таке знайти))
Може замінити на \"Й зосталося у маківках висіть\"? щоб вже зовсім лишитися лося?))
Коли звертаються на \"колего\" - то це хочуть підтримки авторитета, педагогічно-психологічний прийом такий, мене такому колись в спеціальному навчальному закладі навчали)
А взагалі щодо наголосів і власне всієї літератури вірша - існує непереборний критерій: якщо зможеш вірша, чи власного чи чужого, прочитати уявним глядачам з уявної сцени на п\'ятірку - значить вірш цей справжній вірш, а якщо не на п\'ятірку - значить то трохи щось не те. Чому це кажу? Бо згоден із Вашою рецензією останнього прозекторського вірша - особисто я таке прочитати зі сцени на п\'ятірку не візьмуся, але й казати про це самому автору бєсполєзно, оскільки я й сам знав би що відповісти - теперішні соцсєті то таке тренування!))
Вибачте що багато слів) але я Вас іще почитаю, пізніше, бо раніше не бачив, бо рідко це роблю) тож іще може напишу ще щось)
Дякую.
09.11.2023 - 17:25
Для чого мені міняти дієслово лишилося? Слова можна розбирати на частини- префікс, суфікс, корінь, закінчення. Але якщо його розбирати на прозекторії, то що тоді зі словом згадалося?
Заходьте, читайте,буду Вам рада.
Щєпкін Сергій: Супер! Дуже і дуже! Читав ніби про себе)
Тому дозвольте дещо сказати - не в режимі зауваження, а просто як внутрішній поклик, чи що... У 7-му рядку може краще "Обійми і май віру, що ніжність..."? бо цей оборот "... в те, що..." додає до душевного ритму щось таке... чого можна уникнути. До того ж слово "повір" є і в четвертому стовпчику.
І в останньому рядку слово "темні" читається мені як "мені", хоч бери та застрелься) Невдячна це справа і мабуть так робити не можна, але якби цього вірша впіймав я, то останній рядок був би "То ж віддай мені думи свої і скажи їм амінь"
Вибачте, будь ласка, і дякую за таку класну, і близьку емоцію.
Щєпкін Сергій: а Ваш ліричний герой не думав про те, що якщо любиш - то дозволяєш УСЕ?
от, наприклад, люблю я свого котика, гуляємо ми з ним по вулиці, - і тут він гарнюню кицю побачив. невже я йому заборонятиму, якщо він дуже захоче, а я його так люблю?
Щєпкін Сергій: за християнською версією спочатку Господь сотворив жінку з ребра чоловіка, а потім підіслав до неї, неосвічено-первозданної, підступного Змія (не міг же Господь не знати про підступність створеного Ним ще раніше Змія), щоб той створив умови для вигнання людей із раю. а Змій взяв - та й послухав... але це тільки християнська версія)
спасибі за виявлення Вашої відвертості
Щєпкін Сергій: якщо зіставляти дорослу, але маленьку комашку з дитиною - тоді це брехня хоча б наполовину. вірш про половинну брехню завдяки одному словові. я так бачу, про що повідомляю автору. і все.
Щєпкін Сергій: слово \"дитино\" якесь ... рудиментарне.
співають цикади, які вже не діти, вмирають коли вже розмножилися... це я проґууґлив для підтвердження чи спростування своєї підозри) соромно, звичайно, ґууґлити про слово у вірші, але цікавість, і незгода, перемогли)
був час - і я відтяв собі оте крило, порубав його на дрібки і викинув диким собакам, але тепер, завдяки багатьом важко виліковним хворобам тих, хто взявся доглядати друге моє крило, чую що та відтята рана загоюється, і десь там, глибоко всередині, вже ніби щось ворушиться...
Щєпкін Сергій: це справжній вірш. не проза, яку намагаються римувати різні курдіновські, безалаберно топчучись по оголених нервах патріотичного ґрунту.
ці Ваші рядки - це те, що має право називатися поезією.
Щєпкін Сергій: я повністю з Вами згоден у цьому питанні, шановна Світлано Себастіані, тому що я чітко розумію, що Ви маєте на увазі. і тут контрольне слово - "чітко".
я довго боровся з мізантропією, яка почала мене переслідувати дуже давно, років з п'ятнадцять тому, але коли почалася оця велика війна - мізантропія перемогла мене повністю. це дуже невдячна і багатослівна справа - пояснювати чому дев'яносто відсотків людей на планеті, і в нашій країні теж, (мабуть більше) - дебіли. розумові, моральні, фізичні, психічні, релігійні, шанувальники виключно якихось професій чи якихось поглядів - не важливо - але дебіли. тому пояснювати це не буду.
Вам скажу одне - не зневірюйтеся в собі, в своїй індивідуальності. не в особистості, яку хоче Вам нав'язати суспільство, щоб Ви були на когось схожі, а в своїй власній індивідуальності, з якою Ви народилися. всі інші - це не Ви, а Ви - це не всі інші, і навіть не будь-хто котрийсь із них.
і пам'ятайте, що два помножити на два дорівнює чотири лише в одному-однісінькому випадку - коли всі ті чотири одиниці одинаковісінькі і це обумовлено в попередній умові. таке обумовлення обов'язкове ЗАВЖДИ, бо якщо Ви будете множити, наприклад, дві скляні півлітрові пляшки кока-коли на дві скляні півлітрові пляшки кока-коли, то у Вас вийде чотири скляні півлітрові пляшки кока-коли і ніхто проти цього нічого не зможе сказати. Але якщо Ви не скажете, що означають ті дві двійки, або скажете якось не дуже зрозуміло для когось, і в присутності того когось будете просто множити два на два і говорити що то чотири, то Вас обов'язково обливатимуть помиями і дорікатимуть, що Ви множите дві різнонаповнені пляшки на два нерівнобедрені відра і у Вас виходить зовсім не чотири дірки у вбиральні.
якщо зрозуміли - дякую, якщо ні - не ображаюся. я вже більше року ні на кого не ображаюся.
Щєпкін Сергій: О так - ви різні - одні брешуть і вдома і на роботі, другі не брешуть а чесно крадуть, треті і крадуть і брешуть, четверті роблять вигляд що нічого того не бачать, п\'яті все що до них сказано перекручуть на свій лад аби тільки винними не здаватися, шості мовчки ігнорують запитання які хтось інший ставить перед ними і зовсім не відповідають на них, сьомі не хочуть розплющувати своїх очей і живуть обдурені іншими бо їм так набагато зручніше, восьмі без розбору хвалять всіх підряд аби тільки їх хтось похвалив, дев\'яті нічого не роблять і хочуть щоб замість них робили інші, десяті роблять вигляд що все вище написане їх не стосується - ви всі такі різні!
Щєпкін Сергій: "поетична кар'єра"?? ))) це так як "кохання із розрахунку"?
"чи можливе подальше визнання без наявності шанувальників"?? - тобто, якщо немає шанувальників - то я і сам себе не визнаю? ))) да-а-а-а... дивні ці земляни...
Щєпкін Сергій: А звідки взялося словосполучення "читати бездумно"?? Бездумно вірш приходить - це коли ти ні про що не думаєш, просто щось спостерігаєш без будь-якого оцінювання того, що бачиш, аж тут починають слова самі приходити, як опис того, що ти бачиш чи відчуваєш, і в рядки лягати, інколи якісь слова (через розмір чи наголос) у словнику синонімів підправити треба - оце поезія. І тоді той, хто читає такий вірш, поринає в той стан автора, і в нього на цьому фоні виникають свої власні думки, які звичайно що можуть відрізнятися від того, про що автор насправді "не думав", а просто спостерігав (чи то природу, чи то свій стан душі у ту хвилину). І насправді автор не винен в тому, про що подумав читач, тому що автор не формує у своєму вірші думку читача - він тільки показує те, що побачив. Оце поезія.
А коли автор сидить і придумує слова і рядки в "наявності певних меж та критеріїв" - то це і є графоманія. Це тільки гімни так можна складати, і то... І взагалі, на моїй планеті, що обертається в іншій сонячній системі, складати (не ловити, а саме "складати") вірші "на конкурс" або "на задану тему", так само як і з таких же причин малювати картини, вважається дикістю - так роблять тільки ті, хто навчається в початкових класах або ті, хто так і залишився первобутним і не перевчився.
Але я знаю, мені казали, що на інших планетах не так, як у нас, і вони теж обертаються, тож хай собі на здоров'я.
Щєпкін Сергій: Що ж, іще одне свідчення того, що поезія - це виключно для себе, і тільки потім, якщо вона подобається ще комусь, то і для них теж.
Але - може краще без терену? Тереном навіть газ сльозогінний назвали... хоча, якщо "у печалі омріяне щастя"... може це просто мінор, а не... садомазо...
Щєпкін Сергій: )) якщо Ландау справді таке сказав - то він осел)) насправді все якраз таки навпаки - яблуко падає на землю і ти просто думаєш: \"яблуко упало зара з\'їм його мабуть буде мало тільки одногО\", аж тут приходить фізик і описує це простеньке падіння якимись формулами, теоремами, законами, і тоді в голові з\'являється купа різноманітних і ду-у-уже складних думок))
А вірш - так, простенька банальна медитація у приємну хвилину - виганяєш із голови всі ті думки, що там жужжать, і просто спостерігаєш... без думок...
Щєпкін Сергій: Запитання: яка церква – як організація – дозволить побудувати церкву – як приміщення – тому, хто (за її ж канонами) оббирає «бідних людей»? Відповідь одна – та церква, у якої немає грошей зробити це самій, тобто, грубо кажучи, «жебрацька», яка дозволяє дати собі свого роду милостиню. І цим самим «жебрацька» церква дає можливість «низькій», у її ж очах, людині заробити собі місце у її раю. І ніяких заперечень я не приймаю, бо тоді я Вам можу авторитетно розповісти, що простий олівець зовсім не є інструментом художника, а це є найнебезпечніша зброя – ним можна не тільки очі виколоти, а запросто людину і вбити – гарно заточений олівець із твердістю від 7Н до 10Н перерізає артерії на шиї не гірше ножа. Ви цього не знали?
Але то хвіґня) останнім часом про церкви мене більше цікавить інше: на запитання «Чи Бог існує і скільки їх?» будь-яка церква – християнська, мусульманська, єврейська, ісламська – відповість однаково: «Так, існує, і Він тільки один і Він тільки наший (християнський, мусульманський, єврейський, ісламський)!»
Ви уявляєте, що було б, якби християни казали, що закони фізики, які теж існують (хімії, математики і т.д.) тільки одні і вони християнські? А мусульмани казали теж, що математика одна і вона тільки мусульманська, а всі інші математики - невірні?!! І т.д. Що тоді було б з наукою? В яких би вимірах ми жили б?
За такої «погоди» чи не здається Вам, що вся та хєрня, що твориться зараз на нашій планеті у мізках людей – саме через всіляких «віруючих» і їхніх богів, і тільки через них? Якби люди вірили в ЄДИНОГО Бога, який не є християнським, мусульманським і т.д., а є Один для ВСІХ незалежно від їхніх бажань і переконань (як фізика, математика…), то цього не було б?
Я, наприклад, в Бога не вірю, я фізично знаю, що Він є, але зовсім не такий, як Його уявляють всі інші «віруючі».
Моя мізантропія, здається мені, набуває іншої векторності…
І якщо Ви скажете, що тут вже мало місця, я ображатися не буду)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
))) це так як "кохання із розрахунку"?
