Щєпкін Сергій: Дякую! дуже приємно)
думаю, що це десь із нашого колективного свідомого, бо буквально крізь шкіру прийшло і з\'єдналося з рідним, як ото, знаєте, небесні води з\'єднуються з земними
Щєпкін Сергій: Дякую) і вибачте, бо 30-го вночі в центр міста прилетіло серйозно, інтернет ось лиш відновили.
Це малюнок якраз перед війною, десь за місяць.
Дуже приємна Ваша відвертість
Щєпкін Сергій: так, рана, це як ніби всю шкіру здерли і живим залишили, а потім ще оцетом напоїли, щоб і зсередини, значить вирівняти
тиждень після новин про Бучу місця не знаходив, потім така жага з\'явилася намалювати щось таке тваринно-людське, щось таке... із статевою залозою на вершині
малював-малював, рядки із новин про Бучу в очах розпливаються, рушник мокрий, весь у фарбах, а руки щось роблять, роблять...
потім пізно ввечері спати пішов, з думкою що вранці перероблю все заново або взагалі затру
а вранці приходжу - Господи рідний! латинські \"зет\" та \"ве\" на ввесь екран!
а я їх, як малював, очима і не бачив
ось десь так все було, залишив як є
а Ви ті зети відразу помітили?
Щєпкін Сергій: є думка, що більшої дяки заслуговують ті, з ким хтось має змогу ділитися)
і я з нею згоден, особливо якщо додаткові, уточнюючі слова зайві)
Щєпкін Сергій: А ще хотів, щоб глядач помітив таку особливість: це ж кожен баранець може вставити свою ... пику в шапку, щоб можна було помітити його ... лице... як ото є вставляєш свою голову з одного боку - а тебе з іншого боку хтось фотографує, але від самого тебе там тільки лице)
Не знаю чи вийшло...
Дякую малювати фотографічно я не вмію, тому тільки філософськи)
Щєпкін Сергій: Ну не догнали - так я ж нікуди й не тікаю а коли до тексту ще й картинка є (а коли по ній клацнеш - вона ще й ВЕЛИКА стає) - то ще якісь пояснення точно зайвими будуть.
Можу тільки сказати про природу натхнення, яке сталося цього разу - це від інтелектуального рівня нападників. І що там гріха таїти - від такого ж рівня деяких моїх співвітчизників.
Дякую
Щєпкін Сергій: твоя рожа (фотку звичайно перевірять на підставу) вже пішла до тих, кого не взяли на війну, а вони ду-у-уже хотіли.
так що захищайся, якщо вмієш, ***
Щєпкін Сергій: Колись слово \"емоційно\" ніби пом\'якшувало ситуацію, ніби називало причину її виникнення. А тепер це слово - гнила відмазка.
І пити зараз не п\'ю, хіба 150 вина для серця) ліками)
Спасибі
Щєпкін Сергій: О-о, Ви такі уважні до моїх ЛГ) Дякую! Дуже приємно!
Це я зараз заслуховуюся \"Один в каное\" - раніше тільки кілька пісень чув, тих що крутять їх кругом, подобалися, а зараз насолоджуюся всім підряд, подобається майже все - теж образи в тім каное такі, що ніби мої власні з глибини випливають. Дуже класні відчуття, до мурашок)
Спасибі!
Щєпкін Сергій: Спасибі! Дуже приємно, що Вам сподобалося!
Як хто запитає, то можете сказати, що в цьому вірші перший стовбик, той що менший, то ніби слова ЛГ, а другий - то ніби слова Місяця)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
малювати фотографічно я не вмію, тому тільки філософськи)
а коли до тексту ще й картинка є (а коли по ній клацнеш - вона ще й ВЕЛИКА стає) - то ще якісь пояснення точно зайвими будуть.