Щєпкін Сергій: Дякую!
але в мене насправді такі дурнуваті смаки і така багата уява (та ще й змовчати не можу бо буду почуватися винним а мені так не можна), що оці сучасні словесні виверти типу \"зайшло\" або \"по ходу\", які чуються дуже часто, звучать ... вибачте, ідіотично, як ніби вони зі словника персонажів того анекдоту: \"- Нахрена дохрена нахреначив? - Ніхрена недохрена, похреначили!\". Може це від того, що я старію?
Щєпкін Сергій: Повість не получилася - явилася нескінченна "Лав сторі" Рішара Клайдермана і прийшлося злазити з ліжка і збиратися на працю заробляти баблоси для натхнення)
та й шо там повість - тут на очах такий цікавенний роман розгортається, що прямо у-ухх! будь-якого писаку за пояс заткне!
Щєпкін Сергій: Як прекрасно просто йти - не кудись конкретно, а просто йти. Ніби в нікуди. Ніби.
Але люди здебільшого не йдуть просто - кожен кудись несе свої власні німби. Німби.
П.С. навіщо вказувати давній рік - щоб хтось зрозумів, що зараз все не так?
Щєпкін Сергій: \"Вмирати бояться всі\" - а як Ви взнали думку ВСІХ?))
Якщо людина в своєму житті вирішувала всі питання, які стосуються безпосередньо її, і нікому нічого не повинна - то вона не боїться вмирати навіть у юному, для смерті, зрозуміло, віці. І чесність тут якраз дуже до чого.
Звичайно, хто свої питання залишав недовирішеними, або комусь щось залишається повинен - той в таке навіть не повірить. Але можете спробувати перевірити)
Більше не буду)
Щєпкін Сергій: ?? ну тоді з механіки: \"вся душа просякла\", \"цвіт у грудях\", \"мрійний дух\" - це з анатомії чи з фізіології?))
і не психологія (бо це наука), а психіка - \"Функція головного мозку, його здатність відображати об\'єктивну дійсність\" (Великий тлумачний словник сучасної мови).
е-е-х...
Щєпкін Сергій: Згоден! Тоді чесність - насамперед із самим собою - це коли людина цільна, а не ділиться на розум, душу, шлунок, статеву потребу і т.д.)
Щєпкін Сергій: Природа ніколи не \"дерев\'яніє\", вона завжди змінюється, пристосовується і знову змінюється. Це тільки люди, від того що заплуталися в своєму процесі мислення, \"задерев\'яніли\" на своїх поняттях, які, внаслідок природних причин, виникли тисячі років тому, а люди всі разом ще й досі не можуть відмовитися від них - від брехні, від злодійства - від яких і продовжуються війни.
Так що не варто боятися того, що звірі змінюються, навпаки - вони подають приклад нам.
Спасибі що завітали
Щєпкін Сергій: Раз автор не хоче, то я скажу, можна? Дякую)
Чесність - це коли за необхідності кажеш: \"Пішов ти в дупу!\"
Толерантність - це коли за тієї самої необхідності кажеш: \"Пішов ти к бісу!\"
А вихованість - це коли за тієї самої необхідності кажеш: \"Я пішов у дупу к бісу, а Ви, будь ласка, за мною!\"
Щєпкін Сергій: Про риб відомо вже років сорок, а про рослини - років двадцять як. Заґууґліть хоча б: \"Чи відчувають рослини біль?\" і почитайте. Тому й треба змінювати відношення і пояснення, інакше або житимеш з брехнею в серці, обдурючи себе і всіх, або здохнеш від нестачі поживних речовин
Щєпкін Сергій: І чому відразу \"затяті\"?)) Хочеться їм щось відтяти?))
Якщо вегетаріанці не їдять м\'ясо тільки з тієї причини, що тварини живі - то це вегетаріанці лукавлять і обдурюють самі себе і всіх інших дурників - декларують одне, а роблять інше. Якусь другу причину шукати треба - тоді все буде ок. Он знайшли ж християни якусь різницю між м\'ясом тварин і риб - у піст рибу можна, а м\'ясо ні, бо риба, мабуть, то не м\'ясо))
А вегетаріанець, щоб його можна було назвати справжнім вегетаріанцем, повинен їсти тільки ті рослини, що відмерли - грушу, яка впала з дерева; пшеницю, яка обсипалася з колоса; буряк, з якого опало листя. Багато таких вегетаріанців? А іще - ходити так, щоб не давити комах і черв\'ячків, та й ще не для їжі, а так - задарма! А інакше - то вегетаріанське вчення для нетямущих.
Щєпкін Сергій: Хто не вміє ненавидіти - той не вміє і любити, і навіть кохати. У любові і ненависті - одна толерантність, але направлена в протилежні боки.
Класний вірш!
Щєпкін Сергій: Зміст - є, Образи - є, форми малувато. Це як діамант без гранування.
Ну і - це тренування (проба) повинно бути довгим і виснажливим, а бій (готовий вірш) повинен бути коротким і впевненим: рими \"загрози-погрози\", \"світу-просвіту\", \"знання-визнання\" - зайві. Вдалі - \"комфортно-завгодно\", \"надлом-янголом\", \"в нім - дім\".
Щєпкін Сергій: \"голубе\" варто замінити на \"блакитне\" - тоді і наголос стане в стійло, бо слово \"голУбе\" - це дієслово, якщо з наголосом на середньому складі, або ще звертання до голуба, птахи, якщо на першому.
А ЛГ не думав, що Бог і Сатана - це два боки однієї монети? Якщо обрав добро - Бог допомагає, а якщо обрав зло - ...
Щєпкін Сергій: Так... Насправді і рослини - живі... Вони дихають... А за рогом зрізані квіти одні придурки продають, а інші купують і своїм жінкам дарують... а ті дурепи радіють... А дев\'яносто відсотків всієї біомаси Землі - бактерії і їм подібні... а ми їх вдихаємо, і вони той... і коли пил витираємо - теж... е-ех...
Щєпкін Сергій: Найцікавезніший образ Ви обрали!
Може, кому варто замінити на тире: \"Це я - Ліліт\". А то виникає відчуття, що до Ліліт хтось звертається...
Щєпкін Сергій: В кожному виді мистецтва - у фігурному катанні, гімнастиці, акробатиці, та й взагалі, мабуть, у будь-якому виді людської діяльності - є обов\'язкова програма, і є довільна програма. Довільна програма - це коли виконавця видно в його індивідуальному сенсі, в якому він не схожий ні на кого іншого, коли інші до такого власними силами не додумаються.
Цей твір ніби з обов\'язкової програми. Тому й моя оцінка стосується не так індивідуальності автора, як параметрів самого програмового обов\'язку.
Питання перше: в сучасному контексті, який і відкривається далі у вірші, у слові \"неокраїх\" на перший план вилазить, прямо таки не з\'являється, а вилазить, поняття \"нео\", а це, знаєте, таке собі зараз поняття в окупації. Може краще якось типу \"край моря в просторах безкраїх\"?
Питання друге: як в називному відмінку буде множинне слово \"шИрах\"? шИри? Не схоже, скоріше ширИ. а оскільки \"ширИ\", то тоді має бути \"на \"ширАх\", а це не вписується в картинку. Тому краще, на мій погляд, і як рекомендують всі на світі словники, перевести це слово в однину, там наголос лягає вщерть.
І третє, останнє питання: \"друга розстріляна осінь\" передбачає, що осінь розстріляли, тобто вбили насмерть вдруге. Оскільки поетівська осінь не бухгалтерсько-порічна - вона ніби завжди одна, тому вдруге розстрілювати - це якось невпевнено, викликає сумніви, недовіру. Вже краще не \"розстріляна\", а скажімо потоптана, або спотворена, і якщо прибрати кому і \"друга\" замінити на \"вдруге\", то знов таки, на мою прибабацану думку педагога в минулому) буде краще слухатися: \"вже вдруге спотворена осінь\", наприклад. Головне - щоб вона, осінь, живою залишалася, бо мало б матися на увазі, що ми з нею там ще зустрінемося і вилікуємо її.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
