На схід, на схід, на схід, на схід,
на схід, на схід, на схід!
Зболіле серце, як болід,
в ночах лишає слід.
(З Василя Стуса, болід – великий вогняно-яскравий метеор, що входить у щільні шари атмосфери).
Andrew Pushcha: Поетю=римую? )) Обожнюю ці словотворення, коли люди можуть так яскраво заперечувати оцим \"немає такого слова!\" Останній раз так всміхнуло також якесь словотворення з чогось від Люцини Хворост. Тоді подумалося, ну вона ж офіційно філолог, значить можна.
Andrew Pushcha: Згадався вислів одного відомого польського афориста єврейського походження: \"Він мав характер незламний, але гнучкий\" (Станіслав Єжи Лец). Таке також має місце
Andrew Pushcha: Чудові переклади маєте. Але додатково подякувати хочу за те, що надаєте також цитування речей, які були натхненням на таку роботу. Паламарчука, якого ви котрий раз надаєте, узагалі майстерність слова вражає. Будь-ласка тільки надавайте повні імена/по-батькові/роки життя авторів, бо гугл пручався, а школа такому людей не завжди вчила. Бо навіть той же, наскільки розумію, Паламарчук Дмитро Хомич (1914-1998 ) біографією не підходив, а людинка, на хвильку, як мінімум усі сонети Шекспіра переклала. А біографія цікава - і цікаво як таким радянським письменникам як Рильский хоч трошки, але вдавалося у той час за таких людей впрягатися. Того ж Сосюру навіть з дурки витягали (чекист-привет Бездомному Булгакова).
Andrew Pushcha: Дякую за сильну роботу!!! Дійсно, деякі картини спонукають і до таких творчих слів Але, будьте ласкаві, не сприймайте за просто «фе!», чому не доробили трошки до науки, до схеми?
Я так зрозумів у куплетах у вас перші 8 рядків (майже всі) такі:
010 010 010 01
010 010 010 010
Останні 4 (майже всі) такі
010 010 010 010
010 010 010 010
Наприклад узагалі ідеальний момент:
Не МО-жу за-СНУ-ти, він СВІ-тить всю НІЧ.
010 010 010 01
Блу-КА-є мій СОН в ла-бі-РИН-тах о-КО-пів,
010 010 010 010
в об-ЧУХ-ра-них РЕБ-рах са-ДІВ та у-ЗБІЧ
010 010 010 01
у ПО-шу-ках ІС-тин, бе-КА, гі-ро-СКО-пів…
010 010 010 010
Чому інші деякі рядки забувають про перший склад, який має бути без наголосу, чи тут взагалі, наприклад, не так:
Та СПЛИ-ну-ла НІЧ, по-ма-РАН-че-вий ШАР
010 010 010 01
у-ЖЕ за-хо-ВАВ-ся в до-СВІТ-ньо-му МРЕ́-ві,
010 010 010 010
не-ПЕВ-ні сте-ЖИ-ни, ще МИТЬ і у-ДАР –
010 010 / 010 010
так ВАЖ-ко знай-ТИ у-крит-ТЯ вті-ка-ЧЕ-ві…
010 010 010 010
І так далі. Кому-кому, не казав би, але ж тут форма майже витримана, не можу повірити, що це без знання правил віршування. Від такої речі хочеться й довершеної форми. Як забажаєте, заберіть собі куплет вище й доробіть далі, там зовсім трошки допрацювати! 5/5 авансом
А ще «відчути-осягнути» – десь із 20 сторіччя вважається неправильним римувати дієслова між собою. Римуйте дієслово із іменником.
Вибачте за нахабство, але тому, хто не здатен на таку працю, я б це писати не став.
Andrew Pushcha: Які кульбаби? Вони з пухом від тополі в квітні вже закінчилися. Ми вже жимолость, полуницю та черешні в травні поїли)) Якийсь північний травень у вас вийшов. А так суперово. Браво, дякую за емоції.
Трунок - отрута, я так розумію (зі словника
Andrew Pushcha: Нагадало, хоч і з іншої причини, багато чого у світі йде за спіраллю.
Яка нестерпна рідна чужина,
цей погар раю, храм, зазналий скверни!
Ти повернувся, але край – не верне:
йому за трумну пітьма кам’яна.
Як тяжко нагодитись і піти,
тамуючи скупу сльозу образи,
радійте, лицеміри й богомази,
що рідний край – то царство німоти.
(В. Стус)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Браво, дякую за емоції.