Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 10
Пошук

Перевірка розміру




Рубчак Богдан

Прочитаний : 198


Творчість | Біографія | Критика

НА ПОЛЯХ “ІЛІЯДИ”

1.    ГЕРОЇ  

Потвори  на  ходулях.  Блискучі  чучела
із  бронзи.  В  бровах  кров  запечена
порічками.  Пусті  очиць  печери,
і  вбивства  похітъ  наглі  зуби  шкіритъ.

У  вухах  їм  галактики  бринять,
а  венами  колують  кораблі;
кує  ненависть  гордий  герб  у  серці,
і  навіть  горб  наїжив  зелену  шерсть.

Жорстокість.  Розчепірена  щока.
Розчавив  камінь  череп.  А  в  кущах
зламане  ратище.  Епос.  Ось  про  що
нудно  заводять  старці  по  шинках  і  досі.

А  все-таки  нещасні.  Кукли  сил,
хворіють  на  простоволосий  шал,
що  смерть  дітей  на  нього  —  єдиний  лік.

Вони  ж  надлюди.  Нелюди,  каліки.


2.    БОГИ  

Найстарший  цинік  розвернувся  в  хмари
і  безхребетно  крутить  так  і  сяк.
Синок  з  ним  поруч  —  бородач-босяк,
і  збочена  Атена  кров’ю  марить.

Старий  дари  рахує,  з  жаром  скнари
рознюхуючи  :  цап  чи  порося  ?
За  дим  офір,  що  потом  тіл  просяк,
можливо,  низпошле  дешеві  чари.

Таким  наборг  ми  віддавали  долі  ?
Це  —  богування  :  раптом  стати  птахом,
пройтися  вихром  по  смертельнім  полі  ?

Як  дні  замкнуться  у  конечнім  колі,
хто  їх  судитиме  пекучим  жахом  ?

Плач,  Ахіллесе.  Розпач,  Андромахо.


3.    ДЕЗЕРТИР    —    (Паріс  у  Третій  пісні)

Столиця  поїздами  й  антенами  ніч  намацує.
Не  егіда  Атени,  а  брудна  фіранка  в  готелі
тепер  мені  бринить,  Гекторе,  і  мені  добре.  Це  є
мій  день.
             Кажеш,  що  пошиєш  мені  з  каменюк  шинелю,
називаєш  то  лялею  в  льоконах,  то  моржем-самцем,
женокрадом,  жеребцем,  кнуром,  кльовном  у  душних  спальнях.

Хай  буде  так.  Але  йди  геть.  Хвалися  над  трупом.  Сам  цей
світ  кори.  Кричи  собі  пеани.  А  мені  дай  спокій.

Прокльони,  Патроклоси,  Ахіллеси  з  залізним  серцем,
коні,  колісниці,  божевільні  бóги,  ікло  піки  :
цей  маніякальний  калейдоскоп  —  геройство  ?  Сплив  сперми
у  бронзу  оргазмом  убивств  чи  в  скорчені  жахом  піхви
рабинь  —  мужність  ?  Ти  вже  старий.  Мариш  гаслами  стертими.

А  мій  тілесний  спис  вібрує  днетворчою  раною
моєї  коханої  і  безсиліє  в  мислях  смерти.

Я  ще  піду  в  призначення  синьовинового  ранку,
щоб  убити  робота  смерти  з  усесвітом  на  щиті,
і  теж  трупожерним  круком  над  тілом  скульптурним  крикну.

А  тепер  дай  мені  спокій.  Дай  заснути  в  теплім  житті.

Нові твори