Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Рубчак Богдан :: Біографія

logo
Рубчак Богдан :: Біографія
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру




Рубчак Богдан



 

Рубчак Богдан :: Біографія

Творчість | Біографія | Критика

Письменник, літературознавець, есеїст. Автор збірок поезій, співредактор і співупорядник книжок, представник модернізму в українській поезії 1960-их років, член Нью-Йоркської групи. З 1948 - у США: з 1968 викладач у Рутґерському, з 1973 — в Іллінойському університетах. Богдан Рубчак — уродженець Калуша; його батько був кооператором, а дядько — актор Іван Рубчак. Початкову освіту здобув у Калуші, у 1943 році з батьками виїхав до Німеччини, де помирає батько. Він залишається в таборі Ді-Пі в Діллінгені, там продовжує свою освіту до 1948 року, а згодом виїздить з матір'ю до Америки. У 1948—1952 роках проживає в Нью-Йорку, опісля переїздить до Чикаго, де успішно закінчує середню школу — і продовжує свої студії в університетах Нейві-Пір та Рузвельта. Вивчає мови та порівняльну історію світової літератури. Коли йому 21 рік, виходить перша поетична збірка «Камінний сад», присвячена матері, яка весь час працювала, забезпечуючи йому освіту. Не полишаючи школи, перейшов на праці-підробітки. У 1958 році Рубчака призвали до американського війська — і він два роки служив у Кореї. Повернувшись із війська у 1960 році, готує другу збірку поезій — «Промениста зрада». Поновлює свої студії спершу в університеті Рузвельта, далі — в Чиказькому університеті, коли й виходить третя його збірка поезій — «Дівчина без країни» (1963). У 1964 році Манітобський університет запрошує Рубчака викладати славістику. Згодом він переїздить до Нью-Йорка, працює в престижному видавництві «Гарпер-енд-Ров», потім стає директором української редакції Радіо «Свобода» в Нью-Йорку. У 1967 році виходить його четверта збірка поезій «Особиста Кліо», присвячена дружині Мар'яні. Через кілька років стає викладачем славістики в університеті Ратгерс, починає працювати над докторатом з порівняльної літератури: дисертацію «Теорія метафори» завершив і захистив у 1977 році. А в 1974 році стає професором славістики й україністики в Іллінойському університеті. Довгі роки співпрацював із літературним журналом «Сучасність». Перекладає з англійської, німецької, французької. Вважається одним із найвидатніших поетів української діаспори, його творчість — яскравий приклад природної еволюції національного ментального генотипу, неураженого лабораторними експериментами радянської доби. Окрім збірок поезій написав понад 100 статей та есе, разом з Богданом Бойчуком упорядкував антологію сучасної української поезії на заході, яка вийшла у 1969 році в двох томах під назвою «Координати». Перед цим, у 1967 році, зредагував разом зі Святославом Гординським «Зібрані твори» Богдана-Ігоря Антонича, упорядкував разом із Б. Бойчуком антологію поезії «Координати» (І — II, 1969).



Нові твори