Щораз згорати нанівець,
І сну не бачити до ранку.
Не по прямій, а навпростець
Іти до нашого світанку.
Чекати важче усього,
Не бачити, не чути зовсім,
Ніхто не знатиме цього,
Лише холодна м'ята постіль.
Сховати свої почуття,
Зануритись у свою тишу,
Колись це дійде до кінця,
Та я тебе вже не залишу
