| |
| Перевірка розміру |
|
|
|
honeypot
|
ПЕРЕКОТИПОЛЕ
|
Знову кличуть в мандри теракоти колій.
Знов пакую думи до важких торбин.
Знову я — нестримне перекотиполе.
Душу, — як не силься, — не переробить!
Знову попрікали в тому, що нероба.
В тому, що задарма їм казенний хліб.
Знов знімаюсь з місця. Просто я — не робот.
Просто надто впилась в тіло ржава кліть.
Всі старі орбіти вичахли, приїлись.
Пахне знов минуле вогкістю в'язниць.
Знов нові події, друзі та країни,
що мені не буде спокою без них.
Просто вже не діють давні алгоритми.
Просто світ змінився: зовні і в мені.
Більше споглядати. Менше говорити.
Зняти і забути на горищі німб.
Знаю, що нічого в світі цім не знаю.
Знаю: все найкраще — у прийдешній млі.
Знаю, що шаманить небо шрифтом брайля.
Всі мої проблеми, знаю, — замалі.
Знову проводжають шелестом тополі.
Знов за мною журно квилить рідний степ.
Бо такий я зроду — перекотиполе.
Де й коли (хто знає?) врешті проросте?
© Сашко Обрій.
ID:
922651
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.08.2021 15:08:38
© дата внесення змiн: 19.08.2021 15:08:38
автор: Сашко Обрій
Вкажіть причину вашої скарги
|
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
...проросте у віршах...
|
|
| ДО ВУС синоніми |
Знайти несловникові синоніми до слова: ОповзеньЮхниця Євген: - Знайти несловникові синоніми до слова: ВідчуженняEnol: -
|
|
|
Нові твори |
|
|
|
|
Обрати твори за період:
|
|
