Дерева змінюють підданство
Й символіку на прапорах.
Забудем марші і романси:
Для блюзів - осені пора.
Пістрявий гомін не потішить,
Ні птиць не чутно, ні комах.
Мовчать ліси… Цінують тишу.
Хіба що – вітер крадькома
Сопе у листі.. Занедужав,
Мабуть, десь вештав босоніж.
Рясна волога звуки глушить,
Та стали пахощі сильніш.
Чабрець, і деревій, і верес,
І трохи – свіжої смоли…
А по діброві – наче херес
Веселі ельфи розлили.
А по діброві – озирнися
Вночі: мов струшені зірки,
Осіннє диво – променисті,
Флуоресцентні світляки.
Осенние рифмы
Деревья подданство сменили
И цвет знамён, плащей и блуз.
Забыты марши и кадрили –
Осенним дням уместней блюз.
Умолк беспечный пёстрый гомон:
Не вдохновляет птиц рассвет,
Не тешит утро насекомых,
Лишь ветерок чихнёт в траве:
Гасал, видать, по мелким лужам,
Песочек волновал на дне.
Сыреет воздух, звуки глушит,
Но стали запахи сильней:
Чабрец, тысячелистник, вереск,
На спилах свежая смола,
А по дубравам – словно херес
Компашка эльфов разлила.
А по дубравам: только вечер
Стемнеет, видишь: молоко
На землю путь набрызгал млечный
Лучистым звёздам светляков.
