Ще вчора за вікном цвіла весна
Вона цвіла не дивлячись на смуток:
Вмирають люди і гримить війна,
Весні все рівно - вона має бути!
Та раптом снігом вкрилася земля
Весна уста до крові закусила:
"Що і в природі почалась війна...?
Цей сніг як вірус - тануть мої сили..."
А що ж в людей? Де їх тепло сердець?
Серцям збороняю - зло і холод,
В короні вірусу забули про вінець
В ньому Ісус забрав все наше горе.
Здолає холод мужньо ще весна
Цей сніг розтане і наповнить море,
А віра серце хай не омина
Бо все в цьому житті іде по колу.
І все цвістиме барвами весни
Як це траплялось "до" і "після" Ноя,
Приходить мир завжди після війни
Любов"ю людство рани теж загоїть.
Галина Грицина.
Хай живе любов! 
