Не відкриваються очі – настільки хворі.
Двері душа зачинила, розбита горем.
Руки доли опустились – скалічені.
Дні припиняють ходу. Яро злічені.
Каменем серце стає – спустошене,
Впала на землю – мої ноги скошені.
І помолитись не можу – німая.
Над головою летить смерто-зграя.
Думками ще дотліваю. Вже скоро
Прийме свідомість отруєний сором,
Суміш безвір’я, суму, пороку.
Більше не буде ні слова ні кроку
