У Римі, папа вітав українців
Пустив голубів миру на волю.
Прилетів, ворон ,чайка як ординці
Клювали, їх до крові, до болю.
Не знаю,проти кого воюєш?...
Ти ,сама собі є ворог і кат .
Гостриш, меч свою душу катуєш
Ніхто, не винний за твій шах і мат.
Кидаєшся ,на білу голубку
Яку чайка і ворон заклював.
Ти , входиш в чужу душу без стуку
Диктуєш , незнайомцю свій устав .
Ти , вчиш інших... як то , мають жити...
Сама, не можеш дати лад думкам.
Можеш гострим словом образити
Лишити, у серці глибокий шрам.
У якому серці живе любов
Той несе людям світло і добро.
Не їсть, печінку... не п'є, з душі кров
Сіє , в душу животворче зерно.
З бідної голубки, не скубай пір'я !
Не шукай, вороженьків у Римі.
Душа -це храм, а не пустослів'я...
Хай ллється водограй слів у римі.
Ворог , той хто заподіяв тобі зло
Вбиває, наших братів по- крові.
Хто забрав, скарб... твоє всяке добро...
І гнобить, язиком тебе у слові.
Ти, відцуралась від своєї віри
І , немає ні Різдва , ні пасхи .
Лукавиш, перед Богом безміру
Воюєш словом розказуєш казку.
О, Звідки, у тебе стільки злості?...
До ближнього свого брата, сестри.
Крикливі фрази миють чужі кості
Не вірю, що страждаєш від війни .
М ЧАЙКІВЧАНКА
Хто відрікається від своєї віри, той душею стає вампіром. Зрадником, грішником.
Якби ж то наші українці не були такі зрадливі,
То Воля була б щасслива.
Продають себе за гривні в рабство,
Хай мордуює нас чуже панство.
НЕ ЗНАЮ ,БАЧИЛА У ФС В ОДНОЇ ПОЕТЕСИ БІЛЬ ДУШІ ВИЛИВАЛА У ВІРШІ ДО КОГО ПОЕТ ЗВЕРТАЄТЬСЯ НЕ ЗНАЮ .Вона ,прийняла мусульманську віру і зверталась чи то до себе ,чи то до іншої такої, як вона що зреклась Христа. A називає, іншу жінку ''обідрана голубка'МЕНЕ ЗАДІЛО СЛОВА ЦЯ ''ОБІДРАНА ГОЛУБКА''ОДНЕ В ОДНОГО БАЧУТЬ ВОРОГА . НІ, ЩОБ В ЧУЖИНІ ,ОДНЕ ОДНОМУ ДОПОМАГАТИ, ПІДТРИМАТИ ДУХОВНО .ВОЮЮТЬ МІЖ СОБОЮ.
