|
Геть думи, всі від мене,
геть сирість-геть з душі.
Мені вас не треба-
не потрібні ви такі.
Я з вами думи помираю,
і жити так,немає сил.
Тому я вас прошу,благаю-
зробімо я і ви,вже той порив.
І я піду,до свого сонця,
відчую я,його тепло.
Вічую своє,людське серце,
відчую те, що відчувати і дано.
Себе я більше не жалію,
і кроком рушу,до життя.
Повірте,жити я умію,
просто від розпачу,забарився я.
І невзгоди,та всі біди,
більш не панують на душі.
Щоб не вбивали,в душі віри,
я маю силу і підтримку,від сімї.
ID:
854151
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 09.11.2019 17:58:04
© дата внесення змiн: 09.11.2019 18:00:25
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
