коли жовтий клубочок скотиться з неба
і прокинеться з коми коротка ніч,
розбуди мою душу , цілуй де-небудь —
лишень не скаліч.
коли море сховає ковдрою тіло
і хвилі гойдатимуть вітер сліпий,
закохай моє серце, аби оп’яніло —
лишень не втопи.
коли квіти пашітимуть літом у полі
й гудітиме радістю сонячний гай,
я розквітну в долоні твоїй мимоволі —
лишень не вбивай.
коли хмари загуснуть ,стануть зефіром
і співатиме дрізд у волоссі верби,
не стань душогубом , убивцею, звіром —
прошу, не згуби.
коли всесвіт потоне у дикому щасті
і вени у скронях почнуть тихий бій,
закохай мої очі : дурманні, зірчасті —
собою зігрій.
