вранці мене збудив телефон –
мусив вставати, щоб відповісти.
пора вже, пора повертатися до родини,
щоб ніхто вже не міг
так мене вранці будити.
жити таким життям має свої проблеми.
отже, зроблю перерву.
так, повернуся назад до родини,
тут я вже взяв все, що міг,
і чого мені ще тут треба?
сестра сидить куйовдить собі зачіску;
вона хоче мати вигляд
ще безглуздіший, ніж звичайно.
микола, її чоловік, вже давно в бухгалтерії в себе
калькулює під кальку балансові звіти з калькутти –
мені цікаво: чи кульманом, чи кульковою ручкою.
круто. гадаю, всі ці мої проблеми
дають мені можливість ними насолоджуватися.
хіба я щось колись отримував задарма?
ніколи, тож тепер я маю повернутися
до родини, до сім'ї, бо нічого не робити
набридає і втомлює, може, не менше,
ніж постійно, щодня, мов пісочний годинник,
робити щось одне. так, я пісочний годинник.
візьму квитка назад, повернуся до міста.
тут безтурботне життя
зведе мене всмерть, нанівець.
мені потрібні клопоти, треба для цього напружитися
та сходити придбати якогось квитка назад.
все, що я досі робив,
я робив навпаки й неправильно.
так треба вміти. чим я, напрочуд, думав?
цей телефон все дзвонить,
він дзвонить вже цілий день –
і коли ж тут подумати? в цьому житті кожен день
приносить мені більше, ніж можна з тим всім упоратися
за твором: back to the family, jethro tull
ID:
762812
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.11.2017 18:47:06
© дата внесення змiн: 29.11.2017 19:40:19
автор: Crystal view
Вкажіть причину вашої скарги
|
