О пташко синьоока, як ти захопила
В тобі я бачу втілення усіх жінок краси
Ти ідеал мені високий, недоторканий створила
Ти надихнула мріяти, і сил дала нових
До тебе лину я, хоч і на кроки все ж зважаю
Та право тво́є це – про мене думати своє
Сьогодні у вогні, у пристрасті палаю
Обличчя миле би побачити твоє
Не втримаюсь колись, та руки тво́ї розцілую
А може тисячу троянд розкину у твого вікна
Або портрет твій із пекучим поглядом змалюю
Та про кохання пісню довгу напишу - хто зна?
Торкнусь тебе, та не відпущу, й будь що буде
Тепло твоїх долонь – любов в собі несе
Милуюсь лініями губ твоїх – це чудо
П′янить твій погляд, мов вино солодке, молоде
Ти дивовижна, хочеться тобі весь час вірші писати
Достойна щоби на руках нести, щоб квіти дарувати все
Як мусив би безмежно хтось тебе кохати…
Пробач, якщо задів я за живе
Це все фантазія моя, нестримана уява
Про щось міркую, чому бути не дано
Але насправді,радість додає твоя поява
І позабути неможливо, те що вже було!
