Взяв майстер у руки гілку вербову,
І вирізав з неї сопілку чудову.
Сопілка добро від рук майстра ввібрала,
Всіма голосами вона заспівала.
Як злинула пісня сопілки над світом,
Холодна зима обернулася літом.
І разом із голосом тої сопілки,
Співав соловей свою пісню до спілки.
Музику лила сопілка мов воду,
На молодість старшим, молодшим на вроду.
То в серце вливала холодного жалю,
Немов би зроблена була із кришталю.
Немало сопілка творила чудес,
Світилось від неї склепіння небес.
Комусь нагадала цвітіння весни,
А комусь навіяла щастя у сни.
Тому здалася просто звичайною,
Не зчарувала красою і тайною.
А комусь байдужому дала натхнення,
Понесла в майбутнє із сьогодення.
Як в річці вода все пливе і пливе,
Хвилює сопілка все серце живе.
Лине над світом голос сопілки,
Зробленої майстром з вербової гілки.
2015р.
