Осінь жовтява несе павутину в повітрі,
Кидає листя, як роси кидає туман,
Хмари стоять, їх із неба ще вітер не витер,
Ліс сюртука поміняв на охровий каптан.
Вже на землі потемніла стерня їжакова,
Зелень пшенична покрила свіженькі поля,
Причарувала довкілля окраса кленова,
Казкою осені тихо про щось промовля.
Вже попід хатою сплівсь у віночок барвінок,
Чисті городи, що клаптями прагнуть до сну,
Тепле повітря змінилось на димний відтінок,
Сиві тумани будують осінню стіну.
Пахне повітря у лісі тепер опеньково
І маслючки золотисті зібрались в рядок,
Пізно на небо приходить зоря світанкова,
Бабине літо, що робить уже другий крок.
Хлинуть осінні дощі із суцільної хмари
І на розмоклому грунті нова колія,
Вітри з дощем нанесуть по деревах удари
І причепуриться в лист золотистий земля.
