Сьогодні дощ лиє, як з відра,
Напевно, то є небо синє плаче.
І лиш подих чистого повітря,
Дає мені підняти тонус.
Я люблю дощ,
Я обожнюю його,
Моя душа неначе дихає по-новому,
Змиває з серця клятий біль,
Що пристав у мою душу.
Із силою природи,
Ми розумієм,
Що більш сильнішого немає,
А сутність наша у природі,
Подібна тій малій піщинці.
Вся роль маленької людини,
У царстві матінки природи.
Але все одно, природа сильна,
Вона нам мстить,
За наші вчинені дурниці,
За наший біль, який ми дали,
За все вона нам мстить,
Немає в світі, сильнішої природи.
Ми мусим жити,
І берегти її.
