Поглянь, навкруг усе цвіте,
й моя любов не гасне.
І день мине, і ніч мине,
а ми - в полоні часу.
Другі в полоні ніжних трав,
в них почуття сміливі.
А ти... чи ти мене кохав?
До болю незрадливо?
Тобі й до тебе - я уся,
й хоч на очах омана...
Я вкотре буду воскресать,
ти ж залікуєш рани.
Я знов дійшла до рубежу,
де, знав?, ростуть черешні...
Тебе сюди я принаджу
варенням з них нарешті. (02.05.2013)
* Жіночі варіації на тему вірша Миколи Гриценка "Прослав себе, прослав мене" (http://www.dotyk.in.ua/grytsenko_m.html)
