Ми – божевільні діти вчорашнього дня,
Чекаємо на прихід омріяного завтра.
Ми спимо з надією в серці,
Що завтра нас не покине, зґвалтувавши.
Ми – діти грози, що зруйнувала дахи
Сплячим громадянам свідомим і чемним.
Але нас забули під дверима психлікарні,
Покинувши кволих нас на виживання.
