Якось дід Панас прийшов до сусіда в гості.
Той враз пляшечку знайшов й полилися тости:
- щоб з тобою ми жили, як з котом собака.
- Та ні, куме, не годиться, то як риба з раком.
- Оце правильно, це так, у воді чистенько,
Почуватимемось ми наче біля неньки.
Глядь, а пляшечка пуста, годі побрехеньки.
Швидко з льоху витяг кум бутиль чималенький.
Налили по повній знов, салом закусили.
- Ну, тепер давай про що, про виборчі сили.
- За Поплавського буду, вигукнув сусіда!
- Бо співа, як півень мій, гарно й смаковито!
- Ну й дурний же ти, - сказав наш дідусь Панасик,
- В мене дама серця є , бачив її газик,
- Закохавсь в єдину мить, навіки й одразу,
- Їй желаю побідить на виборах зразу!
- А…та жирна побідить, вона така сита,
що й тебе й мене злига як ця оковита!
Довго ще точивсь оглас навколо проблеми,
І затрагувались дуже важливії теми.
Коли ввечері прийшла коханая Христя,
охрестила хлопців так, неначе в колисці.
Рачки дід Панас пішов культурно додому,
Ну а наш сусід заснув коло свого столу.
Вже до виборів, ой близько, шановна громадо,
Тож давайте думать трезво про вибір у Раду!
Думаю, ой, не всі тверезо думали про вибір у Раду.. На жаль. 
